Історія пивоваріння в Тернополі

У середині XIX ст. в Галичині розпочинається нова ера розвитку пивоваріння - будуються нові великі пивоварні, які обслуговують парові машини.

1851

Заснування пивоварні «Опілля», на той час розташовану далеко за містом, біля Білої, у місцевості званій "Провалиха".
Це була ПЕРША в Тернополі велика пивоварня, стала одним із місць відпочинку, пиво тут відпускали прямо із пиваварні за дешевшою ціною і зразу ж приймали пляшки назад

1906

Пиво із "Провалихи" успішно конкурує на той час із пільзенським і оконцінським у 19 рестораціях (ресторанах) та чисельних кнайпах Тернополя.

1913

Новим власником пивоварні стає Юліум Боар, котрий взяв в оренду «Провалиху» 7 років назад у попередньої власниці - Амалії Гольдберг. Розпочинається виробництво марок пива: бак (переважно темне), (марцеве, березневе) і лежак. "Лежак" ішов переважно у бочках. Частина виробленого пива відправлялась навіть за кордон.

1925

У період міжвоєнної Польщі пивоварня "Провалиха" продовжує функціонувати. Юліум Боар все ще власник пивоварні. Тут працює парова машина потужністю 60 - 70 пар. сил, яку обслуговують 5 робітників.

1931-1932

Нові власники "Провалихи" - Лезар Кірхнер та Марек Блюмендфельд. Крім пивоварні, вони ще володіли гуртовим складом збіжжя і займались продажею пива власного виробництва. У 1932 році пивоварінням займалось 7 робітників.

1931

"Провалиха" зварила 6786 гекалітрів та 40 літрів хмільного напою.

1939

Провалиха змінює назву на Тернопільський «Пивзавод №1».
Націоналізація пивоварні. Територія, де діє і до сьогодні стара – оновлена пивоварня давно вже у складі міста Тернополя.

1944

Пивзавод випускає 100 тисяч декалітрів пива в рік.
У всіх цехах переважала ручна праця. Двохпосудна вогняна варниця, дерев'яні бродильні чани і лагерні куфи (бочки дубові), охолодження пива за допомогою льоду, ручне миття пляшок, ручна праця на всіх інших стадіях розливу пива і транспортування тари і готової продукції.

1950-1958

Велика реконструкція пивзаводу. Дерев 'яні чани і куфи були заміються на сучасні на той час, металічні чани і танки, впроваджується охолодження пива за допомогою штучного холоду, варочне відділення і сушка солоду переводяться на газове паливо, що значно покращило санітарні умови заводу, якість продукції і умови заводу якість продукції і умови праці робітників. Механізується ряд процесів в цеху пляшкового розливу. Потужність заводу зростає до 350 тис. дал/рік.

1965-1966

Друга реконструкція заводу в результаті котрої різко змінюється вигляд всіх цехів заводу. Вогневий двохпосудний варочний порядок замінили чотирьох посудним паровим, що дозволило збільшити потужність заводу в три рази, встановили механізовані замочні чани і впроваджено повітряно-орочисну замочку ячменю, розширено бродильне відділення, установлено сім нових бродильних чанів по 14 500 літрів кожний, збудовано ще одне лагерне відділення і установлено 38 алюмінієвих лазерних танків ємкістю 90 гектолітрів. В цеху розливу змонтовано нову автоматичну лінію потужністю
6 000 тис. пляшок.

1970-1972

Третя реконструкція по розширенню діючих цехів. Будується ще одне бродильне відділення на 5 чанів по 14 500 літрів лагерне відділення на 21 алюмінієвий танк ємкістю 145 -150 гектолітрів кожен. Збудовано новий холодильно-компресорний цех, де установлено дві холдильні імпортні установки КЗА - 440, два повітряних компресори ВУ 3/8. Збудовано трансформаторну підстанцію і установлено трансформатор потужністю 400 КВА. В цеху розливу замість автоматичної лінії потужністю 3 000 тис. пляшок в годину установлено ще одну лінію на 6 000 тис. пляшок за год. В котельні установлено два нових потужних парових котли ДКВР 2,5/13. Збудована димова труба висотою 26 метрів, прокладено новий газопровід середнього тиску. Збудовано нові складські приміщення для зберігання солоду і ячменю. Обладнано в новому адмінкорпусі роздягальні для робітників і їдальню на 40 місць.

1990

Пивзавод функціонує у формі орендного підприємства.

1995

Приватизація пивзаводу з утворенням відкритого акціонерного товариства.

2017

Оновлення бренду