Особлива історія “березневого” пива, яке можна куштувати протягом року

20 Травня 2018

У давні часи, коли не було сучасних технологій, у березні готувало особливе березневе пиво або марценбіер, як його називали у Європі. Цей сорт пива зокрема експортували до Європи з Тернопільщини, як стверджують історичні довідки.

Історія березневого

Варити особливо багато пива саме у березні змушували броварів минулого обставини, як законодавчі, так і об’єктивні. ”Німецький закон про чистоту пива”, найвідоміша версія якого була ухвалена ще у 1516, встановлював норми, згідно яких мало готуватися усе пиво спочатку у Баварії, а потім і у всій Німеччині. А у 1539 році через декрет герцога Баварії Альбрехта V було встановлено і чіткі часові обмеження, які передбачали, що виготовляти пиво можна з 29 вересня до 23 квітня. Герцог був визначним політичним діячем свого часу і запам’ятався тим, що перетворив Мюнхен у культурний центр з однією з найбільших бібліотек. Проте найбільше його пов’язують саме із впровадженням “пивних обмежень”, які і дали назву “березневому пиву”. Причини були доволі побутовими. Основних було дві:
– Одна пов’язана з тим, що у теплу пору зростала ймовірність пожеж, а пивоваріння вимагало використання вогню.
– А інша — потреба виготовляти пиво при низовому бродінні, що вимагало доволі низьких температур на рівні 8-9 оС.
Тому і намагалися баварські пивовари приготувати якомога більше “березневого” пива, яке по своїй суті було дещо міцнішим класичним пивом лагерного типу. При приготуванні цієї марки, як правило, давали більше хмелю. Ця рослина, попри приписані їй “хмільні” якості, виконує у пиві зовсім іншу функцію — природного консерванта і додає гірчинки. Адже у минулому не було сучасних холодильних установок, які дозволяли зберігати пиво довше.

“Марценбіер” було одним з найулюбленішим і на території сучасної України. Зокрема у 1851 році на місці теперішніх виробничих потужностей корпорації “Опілля” було засновано першу велику промислову пивоварню. У хроніках згадується, що вже у 1913 році пиво місцевого виробництва успішно конкурувало з німецьким та чеським. Вироблялося три основних сорти. Міцний бак (переважно темне), марцеве і лежак. Частина виробленого пива йшло навіть на експорт.

Сучасне виробництво “Опілля” береже добрі давні традиції виготовлення натурального пива і поєднує їх із сучасними стандартами якості. Наближеним до “березневого” за своїми показниками будуть марки “Опілля-Фірмове” та “Опілля-Гайдамацьке”. Цікаво, що під час останнього свята пива у 2017 році “Фірмове” вибороло золоту медаль за високу якість на основ дегустації представників з кількох країн, а “Гайдамацьке” отримало срібну медаль. Тож і сьогодні цінують “березневе” пиво, хоча скуштувати його можна протягом всього року, пам’ятаючи про розумне споживання.