Причетність до цієї знакової події важлива для «Опілля» у кількох сенсах, перший і найголовніший із яких — цінувати справжнє, поважати своє, берегти традиції і підтримувати людей, для котрих ці принципи стали наріжним каменем життєвої філософії.
Торік через карантинні обмеження фестиваль не відбувся, тому цьогоріч лемки переживали особливе зворушення від зустрічі. Радо вітали дорогу родину з Австралії, Фінляндії, США, відомого діяча українського руху в Росії, голову національно-культурної автономії українців Новосибірська Володимира Павука, котрого вважають символом нескореності лемківського духу в Сибіру. Треба було бачити, як обіймалися лемки, як плакали і сміялися, не стримуючи емоцій! І надзвичайно приємно, що «Опілля» мало змогу розділити з ними радість спіткання, доторкнутися до скарбів їхньої культури бодай краєчком національної культури пивоваріння і споживання хмільного напою.
У цьогорічному фестивальному концерті взяли участь понад 80 колективів із Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Хмельницької, Житомирської, Харківської, Закарпатської, Київської областей і виконали більш ніж 250 художніх номерів. Концертну програму першого дня завершили Софія Федина, гурт «Тріода», академічний ансамбль танцю «Надзбручанка». Пізнього вечора розпочалася і тривала аж до світанку дискотека за участю гуртів «СКАЙ», «Rock-H», «ZNAKИ», «Зорепад», інших.
Недільного ранку дзвони покликали гостей і учасників фестивалю на службу Божу, а відтак знову тривав концерт. Ватряне поле цвіло вишиванками й вирувало радісними емоціями. Велелюддям кипіло містечко народних промислів. Лемки частували гостей своїми автентичними стравами — і вони особливо смакували з пінними напоями від «Опілля». Бо до самобутньої кухні, присмаченої вродженою лемківською гостинністю, найкраще пасує справжнє пиво, зварене за класичною технологією у поєднанні з новітніми європейськими стандартами.
До того ж пиво у фестивальній атмосфері — не просто напій, а найперше настрій. За настроєм цьогорічна «Ватра» була особливою. «Вона вдалася дуже душевною і теплою, камерною і щемливою, — ділиться враженнями господиня фестивалю і його режисерка, директорка музейного комплексу «Лемківське село» Віра Дудар. — Багато людей від початку до кінця дивилися концерт, бо пандемія, інші негативи нашого нелегкого життя змордували їх, вони стали спраглими світлого, доброго, свого. Люди скучили за своїм лемківським колом, культурою, теплом. Пандемія відкрила нам третє око на багатство, яке ми маємо. Спонукала замислитися, що наступного разу можемо і не побачити цього всього. Ми вкотре зрозуміли, що найголовніше в житті — Бог, родина і лемки. І саме нині важливо триматися свого».
«Цьогоріч ми очікували менше людей, проте, за даними поліції, у фестивалі взяли участь близько двадцяти п’яти тисяч осіб, — каже член оргкомітету «Дзвонів Лемківщини—2021» Юрій Венгринович. — Його особливістю стало те, що люди скучили за лемківським духом, піснею, говіркою. А радість від зустрічі з нами розділило «Опілля». Насправді ця торгова марка — не генеральний спонсор фестивалю, а меценат, бо ніхто так не підтримує відродження і збереження лемківської культури, як «Опілля». Ми любимо його і шануємо за те, що воно закликає цінувати не просто своє, а своє і справжнє — справжню історію і культуру. Тож у нас із «Опіллям» спільна місія і візія».
Тримаймося свого коріння, плекаймо традиції, відроджуймо із забуття минуле і об’єднуймося довкола нього заради майбутнього. А «Опілля» завжди підтримуватиме заходи, концепції яких ґрунтуються на близьких йому цінностях.
Назад до блогу
