Варити особливо багато пива саме у березні змушували броварів минулого обставини, як законодавчі, так і об’єктивні. ”Німецький закон про чистоту пива”, найвідоміша версія якого була ухвалена ще у 1516, встановлював норми, згідно яких мало готуватися усе пиво спочатку у Баварії, а потім і у всій Німеччині. А у 1539 році через декрет герцога Баварії Альбрехта V було встановлено і чіткі часові обмеження, які передбачали, що виготовляти пиво можна з 29 вересня до 23 квітня. Герцог був визначним політичним діячем свого часу і запам’ятався тим, що перетворив Мюнхен у культурний центр з однією з найбільших бібліотек. Проте найбільше його пов’язують саме із впровадженням “пивних обмежень”, які і дали назву “березневому пиву”. Причини були доволі побутовими. Основних було дві:
- – Одна пов’язана з тим, що у теплу пору зростала ймовірність пожеж, а пивоваріння вимагало використання вогню.
- – А інша — потреба виготовляти пиво при низовому бродінні, що вимагало доволі низьких температур на рівні 8-9 оС.
“Марценбіер” було одним з найулюбленішим і на території сучасної України. Зокрема у 1851 році на місці теперішніх виробничих потужностей корпорації “Опілля” було засновано першу велику промислову пивоварню. У хроніках згадується, що вже у 1913 році пиво місцевого виробництва успішно конкурувало з німецьким та чеським. Вироблялося три основних сорти. Міцний бак (переважно темне), марцеве і лежак. Частина виробленого пива йшло навіть на експорт.
Сучасне виробництво “Опілля” береже добрі давні традиції виготовлення натурального пива і поєднує їх із сучасними стандартами якості. Наближеним до “березневого” за своїми показниками будуть марки “Опілля-Фірмове” та “Опілля-Гайдамацьке”. Цікаво, що під час останнього свята пива у 2017 році “Фірмове” вибороло золоту медаль за високу якість на основ дегустації представників з кількох країн, а “Гайдамацьке” отримало срібну медаль. Тож і сьогодні цінують “березневе” пиво, хоча скуштувати його можна протягом всього року, пам’ятаючи про розумне споживання.
Назад до блогу