— З чого почалося ваше захоплення ловлею риби?
Любов до рибалки прищепив мені батько. Ми кияни, живемо на березі найкрасивішої ріки Європи — Дніпра. Часто їздили на природу усією сім’єю. Батько брав мене з собою у човен, ще коли я був зовсім маленьким.Спочатку просто спостерігав за ним, потім теж почав ловити рибу. Згодом мені це сподобалося. «Захворів» цією справою, почав їздити на рибалку сам. Але в якийсь момент зрозумів, що просто вудити рибу мені вже нецікаво — хочеться нових викликів. Ми ж, чоловіки завжди намагаємося позмагатися, виділитися у чомусь. І з риболовлею те ж саме.
У звичайний риболовний спорт я не прагнув потрапити, тому що там практикують ловлюриби на швидкість. Ця риба не завжди крупна, красива й трофейна. А я любив вудити великих риб, з якими не соромно й сфотографуватися. Тому з часом мене зацікавили змагання спортивної риболовлі в особливому форматі. З’явилося бажання кинути собі виклик в інших обставинах.
— У чому особливість цих змагань?
— Праобраз таких турнірів зародився у США з ловлі басса, тобто окуня великоротого. Кілька років тому подібні змагання почали проводити в нас. В Україні турніри зі спортивного риболовства організовує Українська Риболовна Ліга (UFL). Мені до вподоби цікаві вимоги, широке висвітлення змагань та контроль учасниківчерез відеокамери і GPSтрекери. Протягом турніру фіксується ловля здобичі, місцезнаходження кожного екіпажу— все максимально чесно, відкрито, прозоро.
Правила вимагають від рибалок ловити велику красиву рибу, адже зважувати щодня дозволено лише п’ять найкрупніших рибин. І обов’язково живих. Ми навітьвчимося рибу правильно зберігати, щоб вона прибула до фінішу в хорошому стані. Головний суддя оцінює чи вона неушкоджена. Тобто, згідно вимог, наша рибалка має бути дружньою до екології.
— Рибалки змагаються одноосібно чи у командах?
— Змагання командне. У кожній з команд— по двоє осіб. Я починав свою участь у турнірах з іншим колегою по захопленню, але тепер рибалю разом зі Сергієм Артюхом. У Сергія — чималий досвід у спортивному рибальстві. Він прийшов у турніриUFLз риболовного спорту. Раніше брав участь у змаганнях, які відбувалися під егідою Київської обласної федерації риболовного спорту. Я та Сергій представляємо команду «Опілля Воблерок».
— Як компанія «Опілля» підтримує вашу команду у змаганнях
Нам дуже поталанило, що є така корпорація «Опілля», яка підтримує правильні починання і риболовний спорт. Ми задоволені співпрацею із «Опіллям», адже отримали можливість взяти участь у змаганні з ловлі хижої риби спінінгом з човнаUFL-2020. Корпорація «Опілля»допомогла нашій команді у підготовці до турніру. А підходимо ми до цього питання серйозно, ґрунтовно.
Зазвичай з Сергієм приїжджаємо на водойму за п’ять, а то й десять днів до початку змагань. Варто зазначити, що вони відбуваються у різних областях України. І якщо риба всюди однакова, то водойми —різні. Кожна з них має свої нюанси, специфіку, які треба вивчити, бо ж ніхто не хоче осоромитися під час турніру, всі прагнуть до перемоги.
Отож ми приїжджаємо ранішета знайомимося з нею. Обмежень щодо відстані немає. Можемо об’їздити й 100 км водосховища. Для цього потрібен потужний швидкохідний катер, гроші на паливо. Також необхідно використовувати й високоякісну рибопошукову електроніку. Зараз техніка до такого дійшла, що рибу добре видно на ехолотах. Якщо навчитися добре користуватися, то можна визначати навіть вид. А є ще організаційні внески, необхідністьорендувати риболовну базу, чимсь харчуватися. Захоплення дороговартісне.Тому підтримка «Опілля» для нас вагома. До речі, тернопільська пивоварня фінансово сприятиме нам у всіх трьох етапах змагань. Перший з них вже відбувся.
—Перший етап, на жаль, відтермінуваличерез карантинна літо. Що особливо образливо: учасникам остаточне рішення повідомили за день до початку змагань. Хоча воно, з огляду на небезпеку коронавірусу, виправдане.
Готуючись до першого етапу, наша команда серйозновідтренувалася, вивчила всі особливості водойми. Більше того, нам вдавалося ловити крупну красиву рибу, щуки заважували по 8-10 кг. Але перший етап UFL-2020 відбувся у липні й не на тій водоймі, де попередньо планувалося. «Опілля Воблерок» зайняла 10 місце з 22 екіпажів-учасників. Нам не щастило на крупну здобич. Ми впіймали багато риби, але кожна важила трохи більше кілограма.
Літній етап зазвичай найскладніший: риба «капризна», особливо хижаки. Восени і навесні вони не так активно полюють і харчуються, тому маємо великі сподівання на дві наступних частини змагання. Одна відбудеться наприкінці вересня, а фінальна — у листопаді. Адже турнір UFLтрадиційно проводять у три етапи по два тури. Змагаємося два дні підряд три рази на рік.
—Які емоції дарує вам улюблене хобі?
Адреналін, відчуття що ти змагаєшся не з рибою, а конкуруєш з людьми. Тому хочеш і прагнеш навчитися ловити краще, ніж твої суперники. Так званий змагальний адреналін на турнірі в 3-5 разів більший, ніж на звичайній рибалці.
А ще, вірите, на турнірах не буває таких днів коли не клює. Зазвичай саме так риболови пояснюють свої невдачі. Але коли з водойми повертається 30 човнів, все одно хтосьпривозить трофеї. За будь-якої погоди. Адже турнір під неї не підлаштуєш. Холод, мороз, дощ чи буря, а ми виїжджаємо на ловлю. Звісно, такі змагання — це і зустріч з друзями, спілкування, обмін емоціями. Така довга-довга рибалка в хорошому розумінні цього слова.
Назад до блогу
Любов до рибалки прищепив мені батько. Ми кияни, живемо на березі найкрасивішої ріки Європи — Дніпра. Часто їздили на природу усією сім’єю. Батько брав мене з собою у човен, ще коли я був зовсім маленьким.Спочатку просто спостерігав за ним, потім теж почав ловити рибу. Згодом мені це сподобалося. «Захворів» цією справою, почав їздити на рибалку сам. Але в якийсь момент зрозумів, що просто вудити рибу мені вже нецікаво — хочеться нових викликів. Ми ж, чоловіки завжди намагаємося позмагатися, виділитися у чомусь. І з риболовлею те ж саме.
У звичайний риболовний спорт я не прагнув потрапити, тому що там практикують ловлюриби на швидкість. Ця риба не завжди крупна, красива й трофейна. А я любив вудити великих риб, з якими не соромно й сфотографуватися. Тому з часом мене зацікавили змагання спортивної риболовлі в особливому форматі. З’явилося бажання кинути собі виклик в інших обставинах.
— У чому особливість цих змагань?
— Праобраз таких турнірів зародився у США з ловлі басса, тобто окуня великоротого. Кілька років тому подібні змагання почали проводити в нас. В Україні турніри зі спортивного риболовства організовує Українська Риболовна Ліга (UFL). Мені до вподоби цікаві вимоги, широке висвітлення змагань та контроль учасниківчерез відеокамери і GPSтрекери. Протягом турніру фіксується ловля здобичі, місцезнаходження кожного екіпажу— все максимально чесно, відкрито, прозоро.
Правила вимагають від рибалок ловити велику красиву рибу, адже зважувати щодня дозволено лише п’ять найкрупніших рибин. І обов’язково живих. Ми навітьвчимося рибу правильно зберігати, щоб вона прибула до фінішу в хорошому стані. Головний суддя оцінює чи вона неушкоджена. Тобто, згідно вимог, наша рибалка має бути дружньою до екології.
— Рибалки змагаються одноосібно чи у командах?
— Змагання командне. У кожній з команд— по двоє осіб. Я починав свою участь у турнірах з іншим колегою по захопленню, але тепер рибалю разом зі Сергієм Артюхом. У Сергія — чималий досвід у спортивному рибальстві. Він прийшов у турніриUFLз риболовного спорту. Раніше брав участь у змаганнях, які відбувалися під егідою Київської обласної федерації риболовного спорту. Я та Сергій представляємо команду «Опілля Воблерок».
— Як компанія «Опілля» підтримує вашу команду у змаганнях
Нам дуже поталанило, що є така корпорація «Опілля», яка підтримує правильні починання і риболовний спорт. Ми задоволені співпрацею із «Опіллям», адже отримали можливість взяти участь у змаганні з ловлі хижої риби спінінгом з човнаUFL-2020. Корпорація «Опілля»допомогла нашій команді у підготовці до турніру. А підходимо ми до цього питання серйозно, ґрунтовно.
Зазвичай з Сергієм приїжджаємо на водойму за п’ять, а то й десять днів до початку змагань. Варто зазначити, що вони відбуваються у різних областях України. І якщо риба всюди однакова, то водойми —різні. Кожна з них має свої нюанси, специфіку, які треба вивчити, бо ж ніхто не хоче осоромитися під час турніру, всі прагнуть до перемоги.
Отож ми приїжджаємо ранішета знайомимося з нею. Обмежень щодо відстані немає. Можемо об’їздити й 100 км водосховища. Для цього потрібен потужний швидкохідний катер, гроші на паливо. Також необхідно використовувати й високоякісну рибопошукову електроніку. Зараз техніка до такого дійшла, що рибу добре видно на ехолотах. Якщо навчитися добре користуватися, то можна визначати навіть вид. А є ще організаційні внески, необхідністьорендувати риболовну базу, чимсь харчуватися. Захоплення дороговартісне.Тому підтримка «Опілля» для нас вагома. До речі, тернопільська пивоварня фінансово сприятиме нам у всіх трьох етапах змагань. Перший з них вже відбувся.
—Перший етап, на жаль, відтермінуваличерез карантинна літо. Що особливо образливо: учасникам остаточне рішення повідомили за день до початку змагань. Хоча воно, з огляду на небезпеку коронавірусу, виправдане.
Готуючись до першого етапу, наша команда серйозновідтренувалася, вивчила всі особливості водойми. Більше того, нам вдавалося ловити крупну красиву рибу, щуки заважували по 8-10 кг. Але перший етап UFL-2020 відбувся у липні й не на тій водоймі, де попередньо планувалося. «Опілля Воблерок» зайняла 10 місце з 22 екіпажів-учасників. Нам не щастило на крупну здобич. Ми впіймали багато риби, але кожна важила трохи більше кілограма.
Літній етап зазвичай найскладніший: риба «капризна», особливо хижаки. Восени і навесні вони не так активно полюють і харчуються, тому маємо великі сподівання на дві наступних частини змагання. Одна відбудеться наприкінці вересня, а фінальна — у листопаді. Адже турнір UFLтрадиційно проводять у три етапи по два тури. Змагаємося два дні підряд три рази на рік.
—Які емоції дарує вам улюблене хобі?
Адреналін, відчуття що ти змагаєшся не з рибою, а конкуруєш з людьми. Тому хочеш і прагнеш навчитися ловити краще, ніж твої суперники. Так званий змагальний адреналін на турнірі в 3-5 разів більший, ніж на звичайній рибалці.
А ще, вірите, на турнірах не буває таких днів коли не клює. Зазвичай саме так риболови пояснюють свої невдачі. Але коли з водойми повертається 30 човнів, все одно хтосьпривозить трофеї. За будь-якої погоди. Адже турнір під неї не підлаштуєш. Холод, мороз, дощ чи буря, а ми виїжджаємо на ловлю. Звісно, такі змагання — це і зустріч з друзями, спілкування, обмін емоціями. Така довга-довга рибалка в хорошому розумінні цього слова.
